Стійкі зміни потребують часу: чому більшість кидають коучинг і терапію саме тоді, коли до змін залишається найменше?

Коли я тільки починав практику, я вірив у швидкі та миттєві зміни. Тоді я працював переважно з розстановками, і цей метод справді вражав.  Інколи одна сесія давала людині те, до чого вона йшла роками. Мені здавалося, що ось воно: інструмент, який може змінити життя за один раз.

З часом я зрозумів, що світ трохи складніший.

За 15 років практики я помітив: люди нерідко приходять або з завищеними очікуваннями, або з підозрою та недовірою.

Перші під впливом спеціалістів, які обіцяють результат за одну сесію, одну розстановку, один інтенсив. Це створює у людини картину: “має бути швидко, інакше щось не так.” 

Другі, почувши про довгострокову роботу, починають думати, що це просто спосіб тягнути гроші місяцями без реального результату.

Іноді ці очікування формуються під впливом спеціалістів, які працюють з розстановками, практиками, короткими інтенсивами, та дійсно бачать після своєї роботи сильні зміни в людях. 

Але не завжди занурюються глибше: що саме вплинуло, які процеси вже йшли до цього, що людина накопичила за роки до тієї самої сесії або розстановки? І тому приписують результат виключно своєму методу. Не з наміром обманути, просто ситуація завжди глибша, ніж здається зовні.

У цій статті розберемо, що насправді впливає на результат у коучингу, терапії або терапевтичній спрівпраці  і чому стійкі зміни потребують часу.

Для змін потрібен фундамент.  Якщо фундаменту нема – його треба будувати

Одного разу після конференції до мене підійшла жінка-дизайнер. Вона побачила кейс моєї клієнтки Тетяни, як та за кілька місяців роботи суттєво змінила свій бізнес, і хотіла того самого. “Я теж дизайнер, я теж хочу так.”

Але ситуації були принципово різні.

Тетяна прийшла до мене з конкретною проблемою: вона зашивалася. Клієнти були, замовлення були, маркетинг працював. Але вона робила все сама і впиралася в стелю того, скільки може витягнути одна людина. Застрягла на переході від одинокого виконавця до підрядника з командою. Роками напрацьована репутація, вміння продавати, черга клієнтів –  весь цей фундамент вже був. Потрібен був наступний крок.

Та жінка-дизайнер була в іншій точці. Не вела соцмережі. Соромилася проявлятися. Почувалася некомфортно при продажах. Клієнтів знаходила важко.

Ззовні  там дизайн і там дизайн. Але між цими двома точками кілька років внутрішньої роботи.

Щоб опинитися там, де стартувала Тетяна, тій жінці спочатку потрібно було пройти інший шлях. 

Навчитися залучати клієнтів, а для цього навчитися проявлятися: вести соцмережі, будувати партнерства, заявляти про себе. Не боятися критики і осуду. Витримувати власний сором і страх, які з’являються кожного разу, коли виходиш “на публіку”. 

Це не просто технічні навички. За ними стоїть внутрішня робота: впевненість у собі, здатність вести переговори і ставити свої умови, вміння витримувати відмови і не зникати після першого “ні”. Просто інша точка старту.

Малкольм Гладуелл у книзі “Генії та аутсайдери” описує схожу закономірність на прикладі Beatles. Більшість думає, що група просто потрапила в потрібний час. Але мало хто знає їхній бекграунд. У 1960 році, коли вони були ще нікому невідомою шкільною рок-командою, їх запросили виступати в Гамбурзі, в стриптиз-клубах, де від музикантів вимагали грати без зупинки годинами, щоб утримувати увагу публіки, яка постійно змінювалася. По 8 годин на добу, 7 днів на тиждень. 

Щоб достукатися до іноземної аудиторії, вони мусили вкладати в музику все. Леннон і Маккартні почали грати разом у 1957 році, за 7 років до того, як їх почула Америка. До моменту першого гучного успіху вони вже дали близько 1200 живих концертів. Це цифра, яку більшість сучасних груп не набирають за всю кар’єру. 

За ці роки вони напрацювали власний унікальний стиль, дисципліну на сцені, злагодженість. Навчилися утримувати увагу не знайомої місцевої аудиторії, яка і так тебе підтримає, а різношерстої іноземної публіки, якій байдуже хто ти і звідки. 

Це зовсім інший рівень. Змусити незнайомців зупинитися і слухати, для цього потрібно щось справжнє. Гладуелл називає це правилом 10 000 годин: для досягнення справжнього майстерства потрібно саме стільки годин практики. Не талант сам по собі, а талант + накопичений досвід.

І це стосується не лише бізнесу. В особистій роботі те саме. Один приходить з роками рефлексії, досвідом попередньої терапії, звичкою помічати свої реакції. Інший вперше в житті зупиняється і виявляє, що не відчуває нічого. І не розуміє, чого хоче. Тому що все життя тренував іншу навичку: придушувати свої почуття і бажання. Цей навик формувався роками і не зникне за одну ніч. Так само як жир не йде за тиждень, а м’язи не ростуть за 2-3 тижня.

Обоє можуть отримати феноменальні результати. Просто шлях буде різним. І іноді результат виглядає як прорив, хоча насправді за ним стоїть величезна робота, яка була зроблена раніше.

Маховик: в який бік крутиться твоє колесо?

Уяви маховик, важке колесо, яке обертається. Щоб розкрутити його з місця, потрібно докласти багато зусиль. Але коли воно набирає оберти, зупинити його так само важко. Воно крутиться само, за інерцією.

У житті кожної людини є свій маховик. І він завжди крутиться в якийсь бік.

Один приходить до коучингу або терапії, і його маховик вже крутиться в сторону розвитку. Інший приходить, але його маховик досі крутиться в сторону руйнування.

Той, у кого маховик крутиться в сторону розвитку, має енергію, звичку піклуватися про себе, здатність чути свої бажання і говорити про них. Такій людині потрібно просто додати зусиль, і маховик розкручується далі.

Той, у кого маховик крутиться в сторону руйнування, живе в хронічному стресі, має залежності, звичку відключатися від реальності, яка не подобається. Забороняє собі відпочивати. Намагається заслужити чужу любов і схвалення. У такому стані прорив неможливий, тому що всі зусилля спочатку йдуть на те, щоб сповільнити і зупинити процес руйнування. І лише після цього можна розвертати маховик в інший бік.

Саме тому перші місяці роботи іноді виглядають як “нічого не відбувається”, хоча насправді людина робить найважче: зупиняє те, що тягне її вниз. І це теж рух, просто непомітний ззовні.

Созрівання не можна прискорити, можна тільки не заважати йому відбутися

Морква визріває за 80-90 днів. Не важливо, наскільки добра земля, скільки сонця і як часто поливати, раніше не буде. Розвиток дитина від зачаття до народження – приблизно  270 днів. Сучасна медицина навчилася зберігати життя дітям, народженим раніше терміну, але це завжди ризик і завжди боротьба. Природа закладає ці терміни не випадково.

Те саме відбувається з людиною, яка змінюється.

Щоб змінити патерн поведінки, який формувався роками, потрібен час. Це не відбувається за раз. Нова модель реагування на стрес, інший спосіб будувати стосунки, здатність приймати рішення з опорою на себе, а не на чужі очікування, все це не перемикається як тумблер. 

Вміння відчувати свої емоції, здатність їх проявляти, розуміння того, чого людина насправді хоче, все це не приходить одразу. Це процес, який має свій темп.

Іноді люди, з якими я працюю, кажуть мені: “Нічого не змінилося.” Але коли починаємо розбирати – виявляється, що змінилося. Просто не так, як очікувалося. 

Людина стала інакше реагувати в конфліктах. Перестала вибачатися за речі, за які не відповідає. Вперше сказала “ні” там, де раніше автоматично погоджувалася. Перестала погоджуватися на невигідні умови. Стала дозволяти собі розслабитися і відпочити без відчуття провини. Почала легше переживати помилки, не гризти себе тижнями, а розібрати і рухатися далі. 

Це все реальні зміни, просто вони не схожі на той ” яскравий прорив”, яким хизуються в інстаграмі.

Зазвичай всі зупиняються тут

Кілька років тому я працював у  консалтинговій компанії із систематизації та страегічного розвитку МСБ. Один цикл роботи з клієнтом там тривав 6 місяців, 10 зустрічей. 

Одного разу ми з керівником команди консультантів аналізували, скільки часу клієнти залишаються в роботі і чому йдуть. Ми зʼясували, що більше всього клієнтів йшло після першого циклу, розчарувавшись, що прориву ще немає. Але при цьому найкращі, справді проривні результати отримували клієнти, які продовжували роботу і заходили в третій-четвертий цикл коучингу і консалтингу. Як правило, це приблизно 1,5 – 2 роки роботи.

Серед клієнтів 1го  і 2 го циклу кратний прорив робили лише 2%. Але серед тих, хто продовжував до 3-6 циклу, таких було вже 35,7%. Більше кожного третього. Різниця в 18 разів.

Це не означає, що перші 2 роки нічого не відбувається. Відбувається, але інше. Будується база, про яку я писав вище. І саме в цей період більшість людей зупиняються, тому що очікували більш швидкого результату в коротші терміни.

Є така відома ілюстрація. Золотошукач копає тунель. Довго, виснажено, без видимого результату. І в якийсь момент розвертається і йде. А за стінкою, яку він не дорубав, золото. Буквально за крок.

Це найважче в роботі над собою – витримати період, коли здається, що нічого не відбувається. Коли хочеться спробувати щось інше, швидше, ефективніше. 

І саме в цей момент є ризик почати метатися: міняти напрямки, методи, спеціалістів. Кожна така спроба обнуляє накопичені зусилля і все починається спочатку. А людина так і не доходить до змін, які вже були поруч.

Кожен чемпіон має тренера

Кріштіану Роналду, один з найкращих футболістів в історії. При цьому з його станом працюють десять фахівців. Не один, десять. Дієтологи, фізіотерапевти, тренери з техніки, тренери зі стратегії. 

Майкл Фелпс, 23-разовий олімпійський чемпіон, рекордсмен – працював з тренером Бобом Боуманом все своє спортивне життя. Майк Тайсон і Евандер Холіфілд, навіть повертаючись на ринг у поважному віці, першим ділом беруть тренерів.

Чому?

Не тому що вони слабкі, або їм потрібен контроль. А тому що жодна людина не може побачити себе збоку. Навіть кращий у своїй справі. Тренер бачить те, чого сам спортсмен не бачить, патерн, звичку, момент де людина себе обмежує, не усвідомлюючи цього.

В коучингу і терапії те саме. Фахівець поруч, це не ознака того, що з людиною щось не так. Роналду, Фелпс, Тайсон, не слабкі люди. Але кожен з них розуміє, що без зовнішнього погляду є речі, які сам не побачиш. 

Питання в его: чи здатна людина допустити, що сама вона чогось не бачить, не усвідомлює, не помічає в собі? 

Ми самі схильні себе переоцінювати. Близькі люди бояться сказати нам правду. А ті, хто від нас залежить, кажуть те, що ми хочемо почути. Не тому що вони погані люди, просто так влаштована психіка. 

Це особливо характерно для людей з високим статусом і доходами: навколо них багато тих, хто залежить від них матеріально або кар’єрно і говорить те, що безпечно. Незалежний фахівець поруч, це єдина людина, яка може дозволити собі сказати те, що є насправді.

Перші місяці в терапії і коучингу: чого чекати і як виглядають реальні зміни.

Людина, яка вперше приходить до тренажерного залу, часто розчаровується в перші тижні. 

Хороший тренер, який вперше працює з людиною без спортивного досвіду, не дає їй одразу важкі навантаження. Він дає прогулянки, легкі вправи, мінімальну вагу. 

І людина думає:  це шо за дурниця? Де нормальні навантаження? Чому ми займаємося такою нісенітницею, якщо я прийшов за результатом? 

А в цей час відбувається найважливіше: готується серцево-судинна система, зміцнюються суглоби і зв’язки, база, без якої серйозне навантаження просто зруйнує тіло. 

В коучингу і терапії перші місяці, це схожа робота. Те, що будується всередині, не завжди видно зовні. Але без цього подальший рух неможливий.

В терапії і коучингу перші місяці виглядають схоже.

Людина приходить з конкретним запитом: хочу більше заробляти, хочу вийти з токсичних стосунків, хочу перестати відкладати важливі рішення. І чекає, що ми одразу почнемо це вирішувати. Але іноді перше, що відбувається, це зовсім інше. Людина починає помічати свої реакції. Вчиться розпізнавати, що вона відчуває. Вперше дозволяє собі сказати вголос те, про що мовчала роками.

Це і є фундаментальна робота. Без неї все інше, косметика.

Перші зміни рідко виглядають як прорив, або як успішний успіх, яким можна похвалитися в соцмережах. Але це важливий крок, без якого все інше просто не трапиться.

Висновок

Коучинг і терапія, це не місце де відбуваються чудеса за 2-3 тижні. Це процес, у якого є своя логіка і свій темп.

Маховик, який роками крутився в один бік, не розвертається за один сеанс. Фундамент, якого ніколи не було, не будується за квартал. Але якщо людина розуміє це з самого початку, вона інакше дивиться на те, що відбувається в процесі роботи. Починає помічати зміни, які раніше не вважала за результат. І не зупиняється саме тоді, коли до змін залишається найменше.

Якщо ви зараз думаєте про початок роботи з фахівцем, або вже в процесі і починаєте сумніватися, запитайте себе не “чому ще немає прориву”, а “в який бік зараз крутиться мій маховик і що я роблю щоб його розвернути.”

Якщо хочете розібратися в цьому разом, запрошую на ввідну сесію. Напишіть мені, і ми визначимо з якої точки ви стартуєте і що для вас буде наступним кроком.